Експорт сільськогосподарської продукції у складних умовах воєнного часу вимагає особливої уваги до законодавчих нюансів. Українські експортери мають кілька шляхів для здійснення зовнішньоекономічної діяльності: отримання ліцензії на експорт або участь в експериментальному проєкті з верифікації суб’єктів агропромислового комплексу.
Проте, якщо мова йде про поставки до окремих країн, ліцензування стає обов’язковою умовою незалежно від обраного формату роботи. У цій статті ми детально розглянемо ключові аспекти отримання експортної ліцензії, розкажемо про специфіку її використання та допоможемо уникнути типових помилок.
Зміст
Що таке ліцензія на експорт та як вона працює
Ліцензія на експорт — це офіційний дозвіл, який дозволяє українським компаніям здійснювати постачання товарів за кордон у межах визначеного періоду. Видачею таких ліцензій займається Міністерство економіки України, яке щороку формує перелік продукції, експорт якої підлягає ліцензуванню.
Ліцензію можуть отримати як юридичні особи, так і фізичні особи-підприємці (ФОП), зареєстровані як суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Для цього підприємство має надати документи, які підтверджують його легальність і відповідність вимогам національного законодавства. Ліцензії видаються як на експорт товарів власного виробництва, так і на перепродаж продукції інших виробників за межами України.
Ліцензування експорту товарів здійснюється у двох основних формах:
- Автоматичне ліцензування. Цей тип передбачає дозвіл на експорт товарів без встановлення квот. Зазвичай адміністративний збір за оформлення такої ліцензії становить 220 грн.
- Неавтоматичне ліцензування. Використовується для експорту товарів, на які поширюються квоти (обмеження). У цьому випадку адміністративний збір становить 780 грн.
Експортна квота — це обмеження на обсяги експорту певної категорії товарів, визначене в натуральному (одиниці продукції) або вартісному еквіваленті (наприклад, до 5 млн грн).
Варто зазначити, що під час воєнного стану адміністративний збір за оформлення ліцензії на експорт не стягується, що значно спрощує процес для експортерів.
Таким чином, ліцензія на експорт є важливим інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який допомагає дотримуватися законодавчих норм і забезпечує контроль за міжнародною торгівлею.
Може бути корисно:
Коли потрібна ліцензія на експорт
Не всі види сільськогосподарської продукції можуть експортуватися без спеціальних дозволів. У 2024 році перелік товарів, для експорту яких потрібна ліцензія або участь в експериментальному проєкті з верифікації суб’єктів агропромислового комплексу, визначено в додатку 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 № 1402 (далі — Постанова № 1402).
З 18 червня 2024 року набули чинності нововведення, передбачені постановою КМУ від 13.06.2024 № 678. Вони стосуються експорту до таких країн, як Болгарія, Румунія, Словаччина, Угорщина та Польща. Для експорту до цих країн таких видів сільськогосподарської продукції ліцензія стала обов’язковою:
- Пшениця і суміші пшениці та жита (меслин), код УКТЗЕД: 1001 99 00 00;
- Кукурудза, інша, код УКТЗЕД: 1005 90 00 00;
- Насіння ріпаку або кользи, подрібнене чи неподрібнене, коди УКТЗЕД: 1205 10 90 00, 1205 90 00;
- Насіння соняшнику, лущене чи у лушпинні, сірого кольору з білими смугами, код УКТЗЕД: 1206 00 91 00;
- Насіння соняшнику, подрібнене чи неподрібнене інше, код УКТЗЕД: 1206 00 99 00.
Відтепер навіть ті експортери, які пройшли верифікацію, зобов’язані отримати ліцензію для вивезення зазначених видів продукції до цих країн.
Для експорту продукції, зазначеної в додатку 4 до Постанови № 1402, але не включеної до згаданого вище списку, залишається можливість вибору: отримання ліцензії або участь в експериментальному проєкті.
Експорт сільськогосподарської продукції, яка не входить до переліку в додатку 4 до Постанови № 1402, можливий без жодних ліцензій чи участі в додаткових програмах незалежно від країни призначення.
Таким чином, з 18 червня 2024 року правила експорту були істотно змінені, і експортери повинні враховувати оновлення для ефективної зовнішньоекономічної діяльності.
Переваги експортної ліцензії
Експортна ліцензія відіграє важливу роль у легалізації та спрощенні процесу вивезення української продукції на міжнародні ринки. Завдяки цьому документу виробники можуть:
- Дотримуватися нормативів. Ліцензія допомагає українським підприємствам відповідати як міжнародним, так і національним вимогам до експорту. Це знижує ризики виникнення юридичних проблем і підвищує прозорість діяльності.
- Зміцнювати довіру партнерів. Наявність експортної ліцензії демонструє іноземним контрагентам надійність і законність компанії. Це сприяє формуванню довірчих відносин, що є основою для довгострокового співробітництва.
- Розширювати ринки збуту. Ліцензування відкриває нові можливості для українських виробників на глобальних ринках. Навіть за умов політичної нестабільності або економічних викликів, наявність ліцензії дозволяє компаніям розширювати географію постачань.
- Підвищувати стабільність бізнесу. Отримання ліцензії — це не лише вимога, а й стратегічний інструмент. У часи глобальних викликів, таких як воєнний стан чи економічні кризи, ліцензія допомагає аграрному сектору залишатися стабільним і конкурентоспроможним.
Уряд України активно вдосконалює механізми регулювання експорту. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2023 р. було затверджено ліцензування для окремих категорій продукції, таких як зернові та олійні культури. Серед них:
- Пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза;
- Соєві боби;
- Насіння ріпаку та соняшнику.
Ці нововведення спрямовані на забезпечення прозорості торгівлі, захист інтересів українських експортерів і зміцнення позицій країни на міжнародних ринках.
Експортна ліцензія — це не просто формальність, а ефективний інструмент для розвитку бізнесу, покращення його репутації та розширення можливостей на світовій арені.
Як отримати експортну ліцензію
Процес отримання експортної ліцензії є важливим етапом для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які прагнуть легально та прозоро здійснювати постачання продукції за кордон.
Ця процедура передбачає подачу низки документів до Міністерства економіки України та дотримання визначених законодавством вимог. У цьому розділі ми розглянемо основні кроки, необхідні для оформлення ліцензії, та ключові аспекти, на які слід звернути увагу, щоб уникнути помилок і затримок у процесі отримання дозволу.
Що потрібно для отримання експортної ліцензії
Оформлення експортної ліцензії вимагає підготовки та подання комплексу документів, які підтверджують відповідність діяльності компанії вимогам законодавства. Насамперед заявник має заповнити заявку на видачу ліцензії за встановленою формою, затвердженою Міністерством економіки України, і доповнити її листом-зверненням, де гарантується сплата державного збору за оформлення ліцензії.
Ключовими документами є копії свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, податкового свідоцтва, а також зовнішньоекономічного договору разом із додатками та специфікаціями. Вони повинні бути належним чином засвідчені та містити всю інформацію, що підтверджує легітимність зовнішньоекономічної діяльності.
Експертний висновок, виданий Торгово-промисловою палатою України або її регіональними представництвами, є обов’язковим документом. У ньому вказується країна походження та код товару згідно з УКТЗЕД, що дозволяє ідентифікувати продукцію для експорту.
Також необхідно надати довідку про відкриття банківського рахунку нерезидентом, якщо покупець є іноземною компанією. Такий документ має бути перекладений на українську мову, а переклад може бути завірений керівником підприємства.
Цей пакет документів подається до Міністерства економіки України, яке розглядає заявку та приймає рішення про видачу ліцензії. Правильне оформлення всіх документів є запорукою успішного отримання дозволу на експорт.
Порядок видачі експортної ліцензії
Отримання експортної ліцензії в Україні регулюється щорічними постановами Кабінету Міністрів, які визначають перелік товарів, що підлягають ліцензуванню. У 2024 році цей перелік включає такі позиції, як кам’яне вугілля, ліки, засоби догляду за взуттям, холодоагенти, жито, олія соняшникова та інші товари. Разом із тим, низка товарів, наприклад, сіль для споживання чи газ українського походження, підпадає під експортну заборону.
Для отримання ліцензії заявник має підготувати необхідні документи, зокрема експертний висновок Торгово-промислової палати України щодо країни походження товару, зовнішньоекономічний договір із додатками та лист-звернення з контактними даними заявника. Подати заявку можна як онлайн через портал «Дія» чи сайт Мінекономіки, так і офлайн, надіславши рекомендований лист поштою до Міністерства.
Важливим аспектом є відсутність адміністративного збору під час дії воєнного стану. Міністерство економіки розглядає заявки протягом 10 робочих днів із моменту їх реєстрації. У разі відповідності всіх документів вимогам, ліцензія видається, і компанія отримує право на експорт зазначених у договорі товарів.
Відмова у видачі ліцензії можлива, якщо документи оформлено з порушеннями, вичерпано квоти, компанія під санкціями або її дії можуть порушити міжнародні зобов’язання України чи викликати антидемпінгові заходи інших країн. Таким чином, дотримання вимог та коректна підготовка заявки є ключовими для успішного отримання експортної ліцензії.
Особливості експорту агропродукції до окремих країн
Експорт аграрної продукції до таких країн, як Болгарія, Румунія, Словаччина, Угорщина та Польща, має свої специфічні особливості, що пов’язані з вимогами національного та міжнародного регулювання. Однією з головних відмінностей є порядок розгляду заявок та видачі ліцензій, що передбачає участь кількох відомств.
Процес видачі ліцензій на експорт продукції, класифікованої за кодами УКТЗЕД 1001 99 00 00 (пшениця), 1005 90 00 00 (кукурудза), 1205 10 90 00 та 1205 90 00 (насіння ріпаку), 1206 00 91 00 та 1206 00 99 00 (насіння соняшнику), здійснюється у встановлений Мінекономіки строк, що складає до 30 днів. Проте ключовим етапом є погодження, яке надає Міністерство аграрної політики та продовольства після двосторонніх консультацій із партнерами-імпортерами.
Погодження оформлюється упродовж 15 днів із моменту отримання Мінекономіки заявки. Весь процес відбувається без залучення суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності завдяки міжвідомчому обміну інформацією. Це дозволяє узгодити деталі експорту безпосередньо між державними органами, зменшуючи адміністративне навантаження на експортерів.
Відмова у видачі ліцензії можлива не лише за стандартних підстав, передбачених законодавством, але й у разі отримання від Мінагрополітики інформації, яка свідчить про неможливість погодження. Це підкреслює важливість міжурядових домовленостей і дипломатичних консультацій для забезпечення доступу української агропродукції на ринки цих країн.
Таким чином, успішність експорту до Болгарії, Румунії, Словаччини, Угорщини та Польщі значною мірою залежить не лише від підготовки суб’єкта господарювання, а й від ефективної співпраці українських державних органів із міжнародними партнерами.
Ліцензування зовнішньоекономічної діяльності
Ліцензування зовнішньоекономічних операцій є важливим елементом державного регулювання торгівлі, яке забезпечує дотримання законодавчих вимог і сприяє прозорості бізнес-процесів. Його обґрунтування та деталі визначаються рядом нормативно-правових документів, які регулюють різні аспекти цієї діяльності.
Основою правового регулювання ліцензування є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», який окреслює загальні правила для суб’єктів господарювання, а також Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності», що визначає порядок і умови видачі ліцензій. Крім того, Кабінет Міністрів України щорічно затверджує постанови, як-от Постанова №1402, де наводиться перелік товарів, експорт або імпорт яких підлягає ліцензуванню, та Постанова №362, що встановлює розмір збору за видачу експортних ліцензій.
На практиці порядок подання і розгляду заявок на отримання ліцензій визначається відповідними наказами центральних органів виконавчої влади. Наприклад, Наказ №991 затверджує процедуру ліцензування експорту, а Наказ №122 визначає порядок розгляду заявок. Щороку ці нормативні акти доповнюються новими постановами, тому для бізнесу важливо слідкувати за актуальними змінами в законодавстві.
Окрім ліцензії, для митного оформлення товарів необхідно надати митну декларацію, товарно-транспортні документи (наприклад, залізничну або авіаційну накладну), зовнішньоекономічний договір, рахунок (інвойс), у якому вказана вартість товару.
У деяких випадках, відповідно до нормативно-правових актів, можуть вимагатися додаткові документи, як-от декларація митної вартості, ліцензія митного перевізника або підтвердження країни походження товару.
Ліцензування зовнішньоекономічної діяльності — це багатогранний процес, який охоплює як юридичні, так і адміністративні аспекти. Дотримання всіх вимог є ключем до успішного здійснення експортних та імпортних операцій.
Як отримати статус верифікованого агропідприємця
Для агропідприємств, що активно займаються експортом, отримання статусу верифікованого суб’єкта агропромислового комплексу є ефективним способом спрощення зовнішньоекономічної діяльності. Цей статус дозволяє здійснювати експорт продукції без необхідності отримання ліцензій для кожного контракту, за умови відповідності встановленим критеріям.
Щоб отримати цей статус, підприємство має бути зареєстрованим у Державному аграрному реєстрі та відповідати низці вимог. Зокрема, суб’єкт повинен бути платником ПДВ, не мати податкового боргу, не бути об’єктом податкових перевірок із порушенням місцеперебування, а також завершити хоча б одну експортну операцію у визначений період із дотриманням граничних строків валютних розрахунків.
Процес починається з реєстрації у Державному аграрному реєстрі, де подається відповідна заява разом із підтверджувальними документами. Серед них обов’язковим є лист від банку, який засвідчує успішне завершення експортної операції, та інші довідки, що підтверджують відсутність порушень податкового або валютного законодавства.
Після подання заявки Міністерство аграрної політики та продовольства України розглядає її протягом двох робочих днів і приймає рішення про включення суб’єкта до переліку верифікованих. У разі невідповідності хоча б одному з критеріїв підприємству може бути відмовлено.
Рішення Мінагрополітики оформлюється наказом, який набирає чинності наступного дня після його підписання. Інформація про включення або виключення з переліку верифікованих суб’єктів відображається в Державному аграрному реєстрі, що забезпечує прозорість і зручність доступу до даних.
Отримання статусу верифікованого агропідприємця є стратегічним рішенням, яке дозволяє суттєво спростити експортну діяльність і підвищити ефективність роботи на міжнародних ринках.
Коли застосовується ліцензування експорту товарів в Україні
Ліцензування експорту в Україні є інструментом державного регулювання, який використовується в особливих випадках для забезпечення економічної стабільності, захисту національних інтересів та виконання міжнародних зобов’язань.
Однією з ключових підстав для застосування ліцензування є порушення ринкової рівноваги щодо життєво важливих товарів, таких як сільськогосподарська продукція, товари харчової промисловості та товари першої потреби. Також ліцензування запроваджується для захисту життя та здоров’я людей, тварин і рослин, охорони навколишнього середовища, забезпечення державної безпеки та дотримання громадської моралі.
Іншою важливою причиною є необхідність виконання умов міжнародних договорів, домовленостей та захисту інтелектуальної власності, включаючи патенти, авторські права та торгові марки. Крім того, ліцензування використовується для захисту вітчизняного виробника від несприятливих умов конкуренції, а також для регулювання експорту дорогоцінних металів, за винятком банківських.
На сьогодні в Україні діє обов’язкове ліцензування експорту товарів, які належать до затвердженого Кабінетом Міністрів переліку. Наприклад, у 2024 році для експорту пшениці потрібна ліцензія, тоді як на експорт цукру встановлено нульову квоту, що фактично забороняє його вивезення.
Таким чином, ліцензування експорту є важливим інструментом, який використовується державою для забезпечення національної безпеки, підтримки економічної стабільності та виконання міжнародних зобов’язань.
Висновок
Експортна ліцензія є ключовим інструментом для легального та ефективного виходу українських підприємств на міжнародні ринки. Вона забезпечує дотримання національного законодавства та міжнародних угод, сприяє прозорості зовнішньоекономічної діяльності та відкриває нові можливості для розвитку бізнесу.
Процедура отримання ліцензії максимально спрощена завдяки можливості подання заявки онлайн через «Дію» або сайт Мінекономіки, а також традиційним способом — через поштове відправлення. Експорт не лише сприяє розширенню ринків збуту, але й дозволяє підприємствам збільшувати прибуток, масштабувати виробництво та підвищувати рентабельність.
Дотримання правил ліцензування та використання сучасних механізмів державного регулювання є запорукою стабільності, конкурентоспроможності та зростання українського бізнесу на глобальній арені.
